Історія школи
Історія школи
Шкільна реформа 1862 року вводила єдину систему початкової освіти. По всій Україні створювалися початкові школи, якими керували повітові і губернські шкільні ради. Програма початкової школи була досить обмеженою. Крім обов'язкового викладання "Закону Божого" та церковного співу, вводилося навчання грамоти та чотирьох дій арифметики, географії, малювання. Саме таких умовах в Зозулинцях засновується початкова школа, головними вчителями в ній був піп та дяк. Допомагав навчати дітей Квашук Петро Пантелемонович, в минулому солдат царської армії, який у власні хаті вчив дітей читати і писати, розв'язувати приклади на арифметичні дії. Крім Квашука П. П. дітей вчив дяк Малашевський Калістрат та Сорока Сергій Петрович.
В 1890 р. було побудовано приміщення нової церковно-приходської школи, де навчалось 25-30 селянських дітей. Дітей навчав один учитель, діливши їх на три групи. Першою дипломованою вчителькою Зозулинецької школи була Янушевська Тамара.
Навчання проводилося в одній клас кімнаті на примітивних партах. Крім парт, дошки, стола, табуретки, зошитів і декілька учнівських підручників у школі більше ніякого майна не було. Роботу вчителя контролював піп, який читав для учнів "Закон Божий".
У 1920 році церковно-приходську школу було реорганізовано на чотирьох класну трудову школу, в якій навчалося до 80 дітей. Школа змінила своє місце і перейшла в панівське приміщення.
При допомозі жителів села школу забезпечили необхідним унаочненням, меблями. Дітей навчали чотири вчителі. В 1930 році чотирьох класну трудову школу було реалізовано на семирічну. Для школи було передано будинок пана Мишківського (тепер це територія сучасної школи). За рахунок державних коштів школа поповнилася меблями, різним унаочненням, потрібною літературою. В школі навчалося 160-180 дітей. Першим директором семирічної школи був призначений Дорош Панас Дорофейович, а згодом Гуменюк Петро Полікарпович. Дітям давали знання такі вчителі: Лівшиць Роза Марківна, Ройтман Фіра Яківна, Вагнер Давид Григорович, Квашук Іван Юстимович, Соколова Марина Володимирівна, Сіренко Петро Галактіонович. За рівнем викладання та успішністю учнів, школа була передовою в районі.
В роки II Світової війни школа не працювала, зазнала руйнування. Настало 9 березня 1944 року, коли село Зозулинці було визволено від німецько-фашистських загарбників. З перших днів визволення села почалося відновлення роботи семирічної школи. Було зібрано останки шкільних меблів та унаочнення, що збереглися в окремих громадян. Проведено облік дітей шкільного віку, Уланівський РВНО направив в школу необхідну кількість вчителів. Під керівництвом Крученюка Полікарпа Костянтиновича, а потім Шпичака Миколи Миколайовича школа почала працювати. В школі навчалося близько 160-180 дітей.
В 1957 році школа була реорганізована на середню. Першим директором середньої школи був Власюк Панас Федорович, під його керівництвом було добудовано чотири класні кімнати, в яких розміщено спортивний зал, природничий кабінет, майстерню по металу і дереву. Крім цього в школі була столова, фізичний та інші кабінети, бібліотека, в якій нараховувалося більше 1500 примірників художньої і навчальної літератури. Придбано різного унаочнення більше, як на 50 тис. крб., меблів на 40 тис. крб. В школі був кролятник на 205 кролів. Працював оркестр струнних інструментів інші гуртки. Навчалося 210 учнів.
В 1964 році в Зозулинцях побудовано нову школу, яка існує до цього часу.
В 1978 році середню школу було реорганізовано на неповну середню школу. її директором став Віценко Іван Микитович. В 1984 році школу очолив Гімпельс Семен Йосипович. Школа здобула статус школи з продовженим днем, де молодші і старші учні навчалися, відпочивали, робили домашнє завдання, займалися в різних гуртках. Діяли танцювальні, оркестрові гуртки. Переобладнались кабінети, виготовлявся дидактичний і роздатковий матеріал.
В наступні роки школою керували: Паламар Борис Михайлович, Томашенко Валентин Гаврилович, Колесник Галина Петрівна, Тернавський Олександр Ярославович, Чекотун Оксана Іванівна, Ткач Володимир Васильович.
Сьогоднішній педагогічний колектив - це сплав молодості і досвіду. Учні школи неодноразово стають переможцями і призерами у районних та обласних конкурсах, районних та обласних предметних олімпіадах, спортивних змаганнях. За останні роки контингент кількісного складу учнів школи скорочувався, але в перспективні йдемо до збільшення. Бажає кращого матеріальна база, яку можна покращити за допомогою меценатів та уваги держави.
Школа гордиться багатьма своїми випускниками. Це - Квашук Борис Петрович, Стаднічук Іван Володимирович - військові пілоти, що загинули в роки війни, Задорожнюк Григорій Кузьмич -полковник, Гуцалюк Юрій Микитович - полковник, Сердюк Микола Іванович - підполковник, Сітарчук Петро Григорович -інженер, учасник будівництва Харківського тракторного заводу ім. Малишева, Лобас Водимир Хомич - доктор філософських наук, Мишківський Йосип Адольфович - філософ, поет, Панчук Степан Петрович - полковник, конструктор літаків, Побідаш Микола Йосипович - заслужений архітектор України, а також всіма вчителями, лікарями, журналістами, людьми трудової слави, всіма своїми випускниками.
При написанні історії школи використані матеріали і спогади бережно зібранні вчителями Півнюком Степаном Федоровичом, Сердюком Василем Івановичем та місцевим вчителем - краєзнавцем Мельником Анатолієм Кузьмичом.